5 порад, як залучити студентів у навчальний процес

"Люди схильні дотримуватися правил та планів, в розробці яких вони особисто брали участь", – розповідає старша викладачка кафедри англійської мови Києво-Могилянської академії" та сертифікована тренерка-фасилітаторка Ольга Бершадська.

Ми поцікавились у неї, як за допомогою методу фасилітації можна покращити ефективність навчання та залучити студентів у процес.
Суть фасилітації у тому, щоб відповідальність за навчання була не лише на викладачеві, але й на студентах. Вона допомагає максимально залучити усіх учасників процесу.

Уперше фасилітацію запровадив в педагогіці Карл Роджерс приблизно 100 років тому, але через інертність освіти цей метод не прижився. Його почали використовувати для підготовки працівників у бізнесі. І потім уже фасилітація повернулася в освіту. В Україні її використовують лише декілька років.
Порада №1: Ставте студентам три запитання
Перше запитання: "Що ви чекаєте від курсу?"

Бачення викладача і очікування студентів від курсу можуть відрізнятися. Ви разом можете дійти до оптимального варіанту, щоб заняття були ефективнішими.


Друге запитання: "Що ми готові для цього зробити?"

Це переносить на студентів відповідальність за процес. Вони повинні пам'ятати, що для ефективного проходження курсу потрібно витратити час та докласти зусиль. Викладач, наприклад, також може сказати: «Я готовий допомагати вам порадою, але можу перевірити лише дві письмові роботи, а не п'ять».


Третє запитання: "Що може завадити?"

Спершу може здатися, що все легко, але в процесі навчання з'являються перешкоди. У студентів багато завдань з інших предметів. Хтось, можливо, десь підробляє, а хтось вже й одружений. Якщо ці фактори одразу озвучити, то можна зменшити їх вплив на навчальний процес. Також викладач при плануванні своєї роботи може врахувати ці особливості. Якщо ми розділяємо відповідальність, то мають бути враховані і інтереси студентів, і викладачів.
Для цього способу можна застосувати гру:
Малюємо акваріум, роздаємо студентам стікери. Перший стікер – рибка. На ньому студент має написати, що він хоче "спіймати" на предметі. Другий – це корм для рибки, тут учень пише те, що готовий віддати. Третій стікер – камінчики, за якими може сховатися рибка, тобто перешкоди навчанню, наприклад, лінощі чи невміння спланувати час.
Порада №2: Створюйте правила курсу
Правила необхідні, щоб ефективно працювати під час курсу. Наприклад, вимикати телефони, приходити на заняття та надсилати роботи вчасно, не перебивати, коли говорять інші. Можна домовитись з групою, що роботи студенти надсилатимуть не пізніше, ніж на наступний день після дедлайну. Для чого це потрібно? Є правила гри, і коли студент каже "я не можу, то просто втрачає свій бал чи отримує нижчу оцінку, тому що він брав участь в розробці цього правила.


У правилах дуже важливо проговорити те, що викликає найбільше конфліктів між студентом і викладачем. Це дедлайни, пропуски (чи можна відпрацювати завдання) та як відбувається зв'язок між викладачем і студентом поза аудиторією.


Студенти можуть не прийняти продиктовані викладачем правила, оскільки вони нав'язані ззовні. Одним із принципів фасилітації є те, що люди схильні дотримуватися правил та планів, в розробці яких вони особисто брали участь.


Якщо якесь із ваших правил не працює, не варто скасовувати його самостійно. Перед заняттям потрібно пояснити причину, чому це правило не підходить. Наприклад, якщо ви бачите, що об'єктивно не встигаєте перевірити роботи, якщо за домовленістю студенти надсилають їх на наступний день після дедлайну, розкажіть їм про це. Шанси, що студенти скажуть "ні" - мінімальні. Але сам факт того, що викладач запитав, міняє тональність всього процесу.
Якщо студенти не вмотивовані:
Є прийом, який частіше застосовують зі школярами, але зі студентами теж може спрацювати. Це вправа "Уяви себе через 10 років". Ви запитуєте студента: "Де ти, в чому одягнений, де живеш?". А потім відмотуєте час назад: "А як ти сюди потрапив, де взяв гроші, чим же ти займаєшся, що для цього вивчав?". Ми дуже часто бачимо уявний результат того, що хочемо і не розуміємо, що потрібно пройти, щоб цей результат отримати.
Порада №3: Дозвольте роботу над помилками
Ця вправа мотивує вдосконалюватись. Коли викладач перевіряє роботу і виставляє оцінку, то який би розгорнутий коментар він не писав, якщо у студента немає можливості змінити цю оцінку, він уважно дивитися чи читати ці коментарі не буде. Тому для того, щоб робота викладача не була марною, обов'язково потрібно давати шанс цю оцінку покращити. Наприклад, дозволити отримати додатковий бал чи навіть пів. Це дає студенту відчуття, що він може на щось вплинути та справді навчитися на своїх помилках.
Чи може це стати причиною конфліктів між студентами?
Люди вчаться з різною швидкістю. Очікувати, що всі за однаковий період досягнуть однакового результату, марно. Ті люди, яким потрібно більше часу, повинні отримати шанс. Якщо у когось вийшло з першого разу, це не означає, що він заслуговує на вищу оцінку. Можливо, ця планка була для нього просто занизька. Ми порівнюємо себе із собою вчорашнім, а не з іншими студентами.
Порада №4: Створіть місце, де все є
Під час заняття єдина людина, яка повністю включена в процес – це викладач. Студенти періодично відволікаються. Але це нормально. Може бути, що щось не зрозуміли, недочули. Якщо єдиним джерелом інформації є викладач, це підвищує стрес, і людина може ще менше зрозуміти, ніж могла. Тому важливо мати місце, де зберігаються всі матеріали із занять. Таким місцем може бути Telegram, Facebook або платформа Google Classroom. І це не має бути просто підручник, а саме ті розділи чи вправи, які були на заняттях, з коментарем викладача, щоб студенти могли згадати все вдома.
Порада №5: Розкрийте викладацький секрет
Ця вправа звучить англійською як "reveal teacher's secret", тобто "розкрийте викладацький секрет". Це означає, що перед або після кожного завдання вам слід пояснити студентам чому і для чого вони його роблять. Вправа сприяє мотивації, бо дозволяє бачити студенту, що він стає кращим у тому, що вчить, і бачить, як це пов'язано з його метою. Не менш важливо в кінці кожного заняття разом підсумувати, що і чому ви сьогодні робили.
Вправи можуть не подіяти, якщо викладач проведе їх формально. Для того, щоб все спрацювало, потрібно віддати трохи відповідальності і авторитету студентам, зняти з себе корону та розділити з ними право вирішувати, як вчитися і чому. Часто у викладачів хибні уявлення про те, що буде цікаво і корисно студентам. Іноді ти робиш для себе неочікувані відкриття.
Наприклад, одне із таких відкриттів трапилось, коли я викладала курс англійської мови для ІТ. Виявляється, для таких студентів найбільшою проблемою є не термінологія, а як вести перемовини з потенційними клієнтами. Я б ніколи не подумала, що в мові для ІТ мають бути переговори чи soft skills. Якби я з ними не говорила і дала те, що вважаю за потрібне, то вони так би і пішли незадоволені.
Ольга Бершадська
викладачка та сертифікована тренерка-фасилітаторка
У нашій традиції не дуже популярно запитувати навіть в школі "А що б ви хотіли почитати чи послухати сьогодні?". Коли ставиш такі запитання студентам, часто бачиш видовжені обличчя та чуєш: "Як скажете, так і буде". І тоді доводиться нагадувати, що навчання, насамперед, для них.
Хочете дізнатися більше про сучасні методи викладання?

Реєструйтеся на тренінг "Як робити впливові презентації. Секрети наглядних, лаконічних та яскравих комунікацій" від спільноти Вище спільно із Центром інноваційного навчання та викладання Національного університету "Києво-Могилянська академія", який відбудеться 28 лютого у Києві. Детальніше про тренінг тут.