8 фактів про пізнання, які має знати викладач

Фундаментальна різниця між пасивним і активним навчанням полягає в тому, наскільки залученими є студенти у процес навчання та які умови для засвоєння навчального досвіду створює для них викладач. Результати досліджень когнітивних здібностей людини за останні десятиліття дають змогу викладачам і всім, хто навчає, будувати свої навчальні програми таким чином, щоб вони мали максимальний ефект. Ось кілька ключових із них.

Людина запам'ятовує нову інформацію (що надходить у короткострокову пам'ять), "прив'язуючи" її до вже існуючої (тієї, що зберігається у довгостроковій пам'яті).

Для того, щоб це відбулося, мають бути виконані дві мінімальні умови. Перша — студент має зосередити свою увагу на отриманні інформації; без цього він її почує, але в пам'яті вона не збережеться. Друга — студент має відрефлексувати над отриманою інформацією; без цього вона не затримається в пам'яті надовго.

Можливість активно обмірковувати навчальний досвід (через обговорення, самостійну рефлексію, групові вправи тощо) — основа активного навчання.

Робоча пам'ять — це те місце, де в людини відбуваються процеси обробки інформації: її аналіз, оцінка, порівняння тощо. Іншими словами, це те місце, де відбувається діалог між короткостроковою пам'яттю і довгостроковою пам'яттю.

Робоча пам'ять має обмеження в часі і місці. Якщо її перевантажити, виникає так зване "когнітивне перевантаження", яке зменшує продуктивність мозку і не дає новому краще засвоюватися.

Ви точно відчували таке в кінці складного робочого дня або ж навіть після півгодинної напруженої розумової активності. Заняття в ZOOM виснажують більше, ніж заняття офлайн? І це, в тому числі, тому, що, дивлячись у монітор, ваш мозок змушений одночасно обробробляти більше інформації, ніж зазвичай: слухати студентів, слідкувати за їхніми невербальними сигналами, переглядати чат, перемикати слайди, дивитися на годинник тощо.

Викладач обов'язково має брати цю особливість людського організму до уваги у своєму викладанні і розумно підходити до того, яке когнітивне навантаження отримує студент і чи буде він здатен дійсно якісно обробити нову інформацію.

Лектор, який демонструє слайд із текстом і паралельно щось розповідає, перевантажує аудиторію, оскільки змушує її розділити свою увагу на два фронти одночасно: слухати одне, читати — інше. Натомість, вдале зображення для ілюстрації озвученої тези дозволить знизити навантаження й інформація засвоїться краще.

Відповідно, тим більшою є ймовірність того, що в потрібний момент людина зможе скористатися інформацією, яка зберігається в її довгостроковій пам'яті.

Що відбувається з класичним студентом на класичній лекції? Викладач говорить, говорить, говорить… А студент пише, пише, пише… Пише те, що озвучує викладач, не маючи змоги активно обробити нову інформацію. Це не означає, що такий студент не запам'ятає нічого, але він і не запам'ятає багато.

Для того, щоб інформація засвоїлася краще, її треба активно обробити. Наприклад, у випадку з лекцією: студенту — проаналізувати, виділити і занотувати головне, а викладачу — створити студенту для цього можливість (як мінімум, дати трішки більше часу на занотовування).

EdEra підготувала прекрасні рекомендації про те, як вести конспект ефективно — можете поділитися ними зі своїми студентами!

Це частково пов'язано з переднім пунктом. Пригадування старого, критичне осмислення нового, побудова взаємозв'язків і висновків, роблення помилок, їх усвідомлення і виправлення — складні процеси, які вимагають більших зусиль. Тому глибоке навчання — складне.

Проте не всяке складне навчання автоматично означає глибоке навчання, адже, наприклад, когнітивне перевантаження також може викликати труднощі в навчанні, проте це не означатиме, що навчання студентів буде глибоким. Викладач, плануючи навчальний досвід студентів, робить вибір на користь того чи іншого.

Вчені-когнітивісти Роберт і Елізабет Бйорки описали це явище "бажаними труднощами". Бажані труднощі — це створений викладачем "складний" навчальний досвід для студентів, який задіює мисленнєві процеси вищого рівня і стимулює глибинне навчання студентів.

Цю особливість пізнавальної діяльності також використовують у створенні відео (або інших) ігор, де кожен наступний рівень — трохи складніший за попередній, але не настільки, що гравець не зможе його пройти.

Цю особливість, наприклад, часто застосовують у вивченні іноземної мови, коли людині потрібно пригадати, як перекладається те чи інше слово. Чим частіше відбуватиметься пригадування, тим міцніше переклад запам'ятається. Розуміння цього явища і викладачем, і студентами може сприяти навчанню.

Викладач, зі свого боку, може будувати навчальний досвід студентів таким чином, щоб в них з'являлася можливість "витягти" з пам'яті певну вивчену інформацію. Наприклад, вивчаючи нову тему, можна попросити студентів подумати над тим, як вона співвідноситься з іншою, вже вивченою темою. Або ж, пройшовши певну тему, провести короткий тест про вивчене (не для оцінки, а для кращого закріплення матеріалу).

Студенти ж можуть використовувати це при підготовці, наприклад, до іспитів: замість того, щоб перечитувати і заучувати якусь інформацію, вони можуть створити набір карток із тематичними запитаннями і відповідати на них, пригадуючи інформацію, і тільки потім — щось дочитувати і доповнювати те, що вже існує в їхній пам'яті.

Ще кращим ефект буде, якщо повторювати таку практику систематично. Завдяки цьому інформація закріпиться в пам'яті надовше і не зникне одразу після здачі іспиту.

Багато вчених досліджували це явище; наприклад, у 2006 р. американські психологи Генрі Родіґер і Джефрі Капріке провели такий експеримент. Вони дали трьом групам студентів прочитати фрагмент тексту. Після цього кожна група працювала з текстом у трьох варіаціях: студенти першої групи (SSSS) прочитали текст ще три рази, другої (SSST) — прочитали ще два рази і один раз протестували свою пам'ять, занотувавши все, що змогли пригадати з тексту, третьої (STTT) — не перечитували текст, а тричі тестували пам'ять і пригадували факти з тексту. Після цього всі три групи пройшли два фінальні тести на пригадування фактів з тексту: перший — через 5 хвилин після закінчення його опрацювання, другий — через тиждень після цього. Результати тестувань зображені на малюнку.

Результати першого фінального тесту показали, що студенти першої групи запам'ятали найбільше інформації, друга група посіла друге місце і третя, відповідно, третє. Проте результати тесту через тиждень продемонстрували зворотній ефект: студенти першої групи змогли пригадати найменше інформації з трьох груп, а студенти третьої групи — найбільше.

Запам'ятовувати нову інформацію людині допомагають вкладення її в якусь свою систему, побудова взаємозв'язків з уже існуючими знаннями тощо. Чим більше в студента буде можливостей для організації нової інформації в своїй системі, тим потім йому легше буде її пригадати.

Такою системою може бути mind map (ментальна карта), або карта концепцій.

Коли студент розуміє, для чого щось вивчає, це допомагає йому правильно сфокусуватися, налаштуватися на усвідомлене навчання і запам'ятовування нової інформації.

Найкращою ілюстрацією цього є кожен із нас: пригадайте, що ви відчуваєте і про що думаєте, коли не розумієте, про що йде мова і навіщо це вам? А навпаки?

Крім позитивного впливу на запам'ятовування і пригадування, розуміння мети також сприяє мотивації студента до навчання. Досить часто від викладачів існує запит на "підвищення мотивації студентів", а у студентів — не розуміння того, для чого вони щось вивчають. Мета — це те місце, де ці два запити можуть зустрітися.

Студент має докласти зусиль, щоб щось пригадати, особливо коли це щось — не базові факти, якими він оперує чи не щодня.

Наприклад, якщо запитати студента-юриста про основний закон держави, знаходження відповіді не потребуватиме багато часу, оскільки для нього це — базовий факт.

Проте, якщо його запитати, які зміни вносилися у Конституцію України у 2004 році або ж якими були наслідки цих змін для суспільства, то відповідь на такі запитання потребуватиме більше часу.

Даючи студенту 1–2 хв. подумати над відповіддю, ви допомагаєте йому спокійно зануритися у свою пам'ять і пригадати необхідну інформацію. Таким чином він і зміцнить свою пам'ять, і когнітивне навантаження також знизиться, оскільки він не відчуватиме стресу від того, що ви очікуєте від нього відповіді одразу після озвучення запитання.

Запитання, наведені нижче, допоможуть вам проаналізувати заплановані активності для студентів і визначити, що ще можна зробити для покращення навчального досвіду студентів, враховуючи ці когнітивні особливості людини.

• Якою інформацією, яка б допомогла студентам вивчити цю тему, вони вже володіють?
  
  
• Який обсяг нової інформації я планую їм дати? Як вона пов'язана з тим, що вони вже знають?
  
  
• Завдяки чому форма презентації мною нового матеріалу сприятиме його засвоєнню студентами?
  
  
• Які приклади для ілюстрації ключових ідей теми я можу навести?
  
  
• Яким чином студенти матимуть змогу обміркувати новий матеріал?
  
  
• Чи заплановані в моєму занятті питання, дискусії, групові завдання та інші методи активного навчання?
  
  
• Яким чином заплановані мною навчальні активності сприятимуть застосуванню студентами навичок мислення вищого рівня?
  
  
• Скільки часу знадобиться студентам для глибокого опрацювання нового матеріалу? Як це враховано у моїй програмі?
  
  
• Чому студентам важливо вивчити цю тему? Як я їм про це повідомлю (або як я можу допомогти їм це зрозуміти)?
  
  
• Як ще я можу допомогти студентам засвоїти новий матеріал? (ця стаття про фідбек від студентів може стати у нагоді)