Як стати Супервикладачем? Досвід колег
Викладання - не лише наука, але й творчість. Як стати викладачем, який не лише викладає, але й виховує, який має вплив на аудиторію? Про це розповість Ігор Солодов, куратор освітнього проекту "Solodov Projects'.
Ігор Солодов — коуч, куратор освітнього проекту "Solodov.projects". Співзасновник громадського ресторану "Urban Space 100". Тренер із 15-річним досвідом роботи для комерційних компаній та громадських організацій. Зараз працює по темах менторства, нових методах навчання та управління.
Працював в таких комерційних компаніях як «Трансінвестсервіс», «Кіслородмаш», «Бізнес-Сервіс», «HR Forum», «Pucelik Consulting Group», а також у таких некомерційних організаціях як «Одеський Міський Молодіжний Клуб Лідерів», «British Council», «AIESEC», «Клуб особистої ефективності», «ACCELS» та «JCI». Будував кар'єру від секретаря до заступника генерального директора, від менеджера з продажів до директора компанії.
В 2017 році Ігор Солодов заснував проект "Solodov.projects". Крім своєї комерційної діяльності він працює pro bono для шкільних вчителів та викладачів в вищих навчальних закладах, громадських діячів та підприємців-початківців.
Бути викладачем – не лише покликання, але і великий привілей та відповідальність.
Для мене моя робота - це діяльність, яку я не можу не робити. Колись я був студентом, навчаючись на економічному факультеті за радянськими підручниками. Мене дуже гнітило те, що з новою українською реальністю це мало не так багато спільного. Тому я вирішив долучитися до міжнародної організації студентів-економістів AIESEC, де у мене була можливість порівняти академічну освіту та неформальну. На одній із «AIESEC» конференцій вперше виступав Павло Шеремета. Він щойно заснував «Києво-Могилянську бізнес школу». Я був вражений, бо відчув велику різницю у підході до навчання! Багато чого, що я зараз використовую у бізнес-освіті, пішло з «AIESEC», де я відповідав за HR: набір, навчання й розвиток людей.
Також мені пощастило працювати із знаним американським тренером Френком Робертом П'юселіком. На 10 років я став його учнем. Працюючи для американської за культурою компанії, я багато чого навчився. Були також декілька конференцій та тренінгів у Великій Британії, але не можу сказати, що в мене значний закордонний досвід. Втім, завдяки тому, що ми маємо доступ до інтернету, можемо вчитися й здобувати освіту будь-де.
Надихають позитивні результати студентів, а також моє розуміння, що я насправді роблю, коли навчаю. Я вважаю, що батько, вчитель та лідер - три найважливіші професії. Тож праця з вчителями - це також і праця з їх майбутніми учнями, зрештою це така можливість змінити світ на краще.
Основна проблема навчання полягає в тому, що люди часто працюють лише на рівні знань і вмінь, а не цінностей. Робота з ідентичністю та переконаннями є основною, на мою думку, в навчальному процесі. Після навчання студент має також стати краще як людина. Болить від того, як ми навчаємо досі – це також дає сили.
Проблеми є через те, що фактично не відбувається процесу навчання: часто викладач просто повторює те саме. Варто розуміти, що вчитель не може навчити, а лише зробити так, аби з'явилося бажання навчитися. В цьому і є талант вчителя.
Викладач-супергерой: звідки у викладачів сили та натхнення для роботи з людьми?
Сили потрібні, коли ви впарюєте знання. Коли ви просто допомагаєте вчитись, сили вам даються. Професійне вигорання не може бути, якщо кожного разу в процесі навчання бере участь ще й інша сторона – нова аудиторія. Це ж все заради неї, хіба ні? Треба знати, як зашифрувати знання, щоб вони не забулися, а насправді були корисними в правильний для студентів момент. Це постійний пошук та дослідження. Як я можу пояснити той самий матеріал новим студентам краще? Як допомогти їм зрозуміти це за менший час у новий спосіб? Як ця гра може бути нудною?
Взагалі, навчання дуже схоже на виховання, де важливою є модель викладача. Завжди треба починати з себе, бо в решті решт вони просто скопіюють то, хто ви є. Будь що ви будете говорити – цінність має те, що, та особливо, як та для чого ви це робите.
Викладання – це спільна творчість та постійне навчання самого викладача
Класична радянська освіта стала для мене сильним імпульсом до того, аби викладати інакше: інноваційно та неформально. А як ще можна навчати в світі, де так багато змін, та часто мало хто має правильну відповідь? Інноваційний підхід потрібен, щоб навчити студентів креативності. Необхідно висувати гіпотези і їх опрацьовувати. Студенти мають навчатися критично мислити та знаходити відповіді самі.
В навчанні, як у танці, повинна бути невелика відстань між учнем та викладачем. Ефективне навчання відбувається тоді, коли кожна сторона відповідає за результат навчання на 100%. Це командна робота. В такому разі і викладач робить все, що в рамках його компетенції, аби дати студентам можливість засвоїти матеріал, і студенти повністю відповідають за засвоєння курсу. Тут важливо зауважити, що часто робота викладача - це саме робота з мотивами та цілями студентів. Необхідно впливати на них таким чином, щоб вони отримали від навчального процесу саме те, що їм насправді потрібно.
Вважаю, що найбільша помилка викладачів в тому, що коли вони приходять працювати, то починають відразу викладати. Я впевнений, що натомість необхідно знайомитися, розуміти мотиви студентів, проясняти що саме вони хочуть опанувати. Саме після того, можна спробувати зробити перший крок, щоб отримати зворотній зв'язок та зрозуміти що та як робити надалі.
Впевнений, студенти самі мають мотиви до навчання, моя задача в тому, аби їх підсилити. Я сприймаю студентів як спільних тренерів, які іноді можуть підказати метод подання інформації, виходячи із своїх потреб. Тож процес викладання перетворюється на спільну творчість.
Інклюзія в освіті: міф чи реальність для України?
Наразі в Україні є багато перешкод для організації інклюзивного навчання.
По-перше, перешкоди є ментальні, по-друге – фізичні. Оскільки в Україні суспільство, на мою думку толерантне лише на словах, перешкод ментальних може навіть більше, аніж фізичних.
Я намагаюсь підвищувати рівень толерантності студентів до людей з особливими потребами та розробляти онлайн курси, а також шукати приміщення на першому поверсі для доступності студентам на візках.
В цьому як кращу практику можу навести Сполучені Штати Америки. Студентам з особливими потребами немає проблеми, аби бути повністю залученими в навчальний процес. Всі вільно пересуваються.
Добрий студент – самомотивований студент
Ось три тези щодо мотивації студентів:
1. Студенти вже прийшли до вас, значить вони вже мають власну внутрішню мотивацію.
2. Те, що ви поки її не знаєте, не означає, що студентів треба мотивувати. Краще самі попрацюйте питаннями: дізнайтеся, чого вони бажають.
3. Мотивацію студентів важливо просто посилити. Якщо ви не вмієте все це робити, ви не зможете навчати, а будете просто впарювати знання тавміння.
Реєструйтесь на Креативний Кампус, щоб втілювати у викладання сучасні методи.
Працював в таких комерційних компаніях як «Трансінвестсервіс», «Кіслородмаш», «Бізнес-Сервіс», «HR Forum», «Pucelik Consulting Group», а також у таких некомерційних організаціях як «Одеський Міський Молодіжний Клуб Лідерів», «British Council», «AIESEC», «Клуб особистої ефективності», «ACCELS» та «JCI». Будував кар'єру від секретаря до заступника генерального директора, від менеджера з продажів до директора компанії.
В 2017 році Ігор Солодов заснував проект "Solodov.projects". Крім своєї комерційної діяльності він працює pro bono для шкільних вчителів та викладачів в вищих навчальних закладах, громадських діячів та підприємців-початківців.
Бути викладачем – не лише покликання, але і великий привілей та відповідальність.
Для мене моя робота - це діяльність, яку я не можу не робити. Колись я був студентом, навчаючись на економічному факультеті за радянськими підручниками. Мене дуже гнітило те, що з новою українською реальністю це мало не так багато спільного. Тому я вирішив долучитися до міжнародної організації студентів-економістів AIESEC, де у мене була можливість порівняти академічну освіту та неформальну. На одній із «AIESEC» конференцій вперше виступав Павло Шеремета. Він щойно заснував «Києво-Могилянську бізнес школу». Я був вражений, бо відчув велику різницю у підході до навчання! Багато чого, що я зараз використовую у бізнес-освіті, пішло з «AIESEC», де я відповідав за HR: набір, навчання й розвиток людей.
Також мені пощастило працювати із знаним американським тренером Френком Робертом П'юселіком. На 10 років я став його учнем. Працюючи для американської за культурою компанії, я багато чого навчився. Були також декілька конференцій та тренінгів у Великій Британії, але не можу сказати, що в мене значний закордонний досвід. Втім, завдяки тому, що ми маємо доступ до інтернету, можемо вчитися й здобувати освіту будь-де.
Надихають позитивні результати студентів, а також моє розуміння, що я насправді роблю, коли навчаю. Я вважаю, що батько, вчитель та лідер - три найважливіші професії. Тож праця з вчителями - це також і праця з їх майбутніми учнями, зрештою це така можливість змінити світ на краще.
Основна проблема навчання полягає в тому, що люди часто працюють лише на рівні знань і вмінь, а не цінностей. Робота з ідентичністю та переконаннями є основною, на мою думку, в навчальному процесі. Після навчання студент має також стати краще як людина. Болить від того, як ми навчаємо досі – це також дає сили.
Проблеми є через те, що фактично не відбувається процесу навчання: часто викладач просто повторює те саме. Варто розуміти, що вчитель не може навчити, а лише зробити так, аби з'явилося бажання навчитися. В цьому і є талант вчителя.
Викладач-супергерой: звідки у викладачів сили та натхнення для роботи з людьми?
Сили потрібні, коли ви впарюєте знання. Коли ви просто допомагаєте вчитись, сили вам даються. Професійне вигорання не може бути, якщо кожного разу в процесі навчання бере участь ще й інша сторона – нова аудиторія. Це ж все заради неї, хіба ні? Треба знати, як зашифрувати знання, щоб вони не забулися, а насправді були корисними в правильний для студентів момент. Це постійний пошук та дослідження. Як я можу пояснити той самий матеріал новим студентам краще? Як допомогти їм зрозуміти це за менший час у новий спосіб? Як ця гра може бути нудною?
Взагалі, навчання дуже схоже на виховання, де важливою є модель викладача. Завжди треба починати з себе, бо в решті решт вони просто скопіюють то, хто ви є. Будь що ви будете говорити – цінність має те, що, та особливо, як та для чого ви це робите.
Викладання – це спільна творчість та постійне навчання самого викладача
Класична радянська освіта стала для мене сильним імпульсом до того, аби викладати інакше: інноваційно та неформально. А як ще можна навчати в світі, де так багато змін, та часто мало хто має правильну відповідь? Інноваційний підхід потрібен, щоб навчити студентів креативності. Необхідно висувати гіпотези і їх опрацьовувати. Студенти мають навчатися критично мислити та знаходити відповіді самі.
В навчанні, як у танці, повинна бути невелика відстань між учнем та викладачем. Ефективне навчання відбувається тоді, коли кожна сторона відповідає за результат навчання на 100%. Це командна робота. В такому разі і викладач робить все, що в рамках його компетенції, аби дати студентам можливість засвоїти матеріал, і студенти повністю відповідають за засвоєння курсу. Тут важливо зауважити, що часто робота викладача - це саме робота з мотивами та цілями студентів. Необхідно впливати на них таким чином, щоб вони отримали від навчального процесу саме те, що їм насправді потрібно.
Вважаю, що найбільша помилка викладачів в тому, що коли вони приходять працювати, то починають відразу викладати. Я впевнений, що натомість необхідно знайомитися, розуміти мотиви студентів, проясняти що саме вони хочуть опанувати. Саме після того, можна спробувати зробити перший крок, щоб отримати зворотній зв'язок та зрозуміти що та як робити надалі.
Впевнений, студенти самі мають мотиви до навчання, моя задача в тому, аби їх підсилити. Я сприймаю студентів як спільних тренерів, які іноді можуть підказати метод подання інформації, виходячи із своїх потреб. Тож процес викладання перетворюється на спільну творчість.
Інклюзія в освіті: міф чи реальність для України?
Наразі в Україні є багато перешкод для організації інклюзивного навчання.
По-перше, перешкоди є ментальні, по-друге – фізичні. Оскільки в Україні суспільство, на мою думку толерантне лише на словах, перешкод ментальних може навіть більше, аніж фізичних.
Я намагаюсь підвищувати рівень толерантності студентів до людей з особливими потребами та розробляти онлайн курси, а також шукати приміщення на першому поверсі для доступності студентам на візках.
В цьому як кращу практику можу навести Сполучені Штати Америки. Студентам з особливими потребами немає проблеми, аби бути повністю залученими в навчальний процес. Всі вільно пересуваються.
Добрий студент – самомотивований студент
Ось три тези щодо мотивації студентів:
1. Студенти вже прийшли до вас, значить вони вже мають власну внутрішню мотивацію.
2. Те, що ви поки її не знаєте, не означає, що студентів треба мотивувати. Краще самі попрацюйте питаннями: дізнайтеся, чого вони бажають.
3. Мотивацію студентів важливо просто посилити. Якщо ви не вмієте все це робити, ви не зможете навчати, а будете просто впарювати знання тавміння.
Реєструйтесь на Креативний Кампус, щоб втілювати у викладання сучасні методи.
