В першу чергу, я звернулась з пропозицією до своєї викладачки з Національного університету «Києво-Могилянська академія» Іванової Наталії Юріївни, яка є кандидаткою економічних наук та доцентом факультету економічних наук. Я запропонувала провести для її студентів гру, під час якої вони по-різному реагували на мою пропозицію: більшість взагалі не розуміли що вони роблять та для чого їм брати в цьому участь, і лише деякі студенти дійсно зацікавились грою.
Найперше, що я запитала у них –
«Що б вони хотіли змінили в університеті, щоб зробити його більш інноваційним?». Це їх настільки зацікавило, що вони запропонували багато ідей, основна частина яких стосувалась підвищення кваліфікації викладачів та нових методів викладання.
Пізніше я сформувала ці ідеї у презентацію, яку направила в
Центр забезпечення якості освіти при НаУКМА. Як результат, президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт підтримав ідею створення Школи для розвитку викладачів і ми почали з нею працювати.
Основна мета Школи – обов'язкове підвищення кваліфікації викладача впродовж 5 років, і головне, що це спрямовано на розвиток кожного викладача. Наразі я керую цією Школою, яка поки що діє лише для викладачів Могилянки, але ми плануємо розширювати цю діяльність на викладачів інших вишів.
Проект «Вище» з'явився трохи пізніше, тоді коли я зрозуміла, що насправді дуже багато залежить від комунікації, адже викладачі – це досить закрита аудиторія, вони не часто спілкуються між собою, навіть працюючи в одному університеті. Тому ми прагнемо об'єднати викладачів та надати їм інструменти для їхнього розвитку. Власне, через це ми з Анастасією Нуржинською заснували проект «Вище».