Що можуть викладачі розповісти про цих двох студентів?
– Тетяна – одна з найкращих! Вона добре працює не тільки на моїх заняттях, а й на інших теж. Вона справді одна з наших найкращих студентів.
– Андрій – один з наших поганих студентів.
Зверніть увагу, наскільки ці описи зручно переносять відповідальність: «Ми нічого не можемо зробити. Це просто студенти такі – добрі або погані».
Поділ на добрих і поганих студентів – це підхід до викладання, який англійською звучить як «blame the students» approach teaching».
Це – перший рівень із концепції трьох рівнів думок про викладання професора Джона Біга.
Вчитель першого рівня цікавиться, якими є студенти. Для нього іспит – це можливість сегментувати студентів на "добрих" і "поганих".
Вчитель другого рівня фокусується на тому, що робить вчитель. На його думку, існують добрі викладачі і погані. Цей підхід називають «Blame the teachers perspective». У цьому випадку вчитель озброюється викладацькими техніками, лайфхаками і прийомами. Часто викладачі цього типу намагаються мотивувати і заохочувати студентів.
Про таких викладачів часто говорять «Він класний, але я так і нічого не зрозумів». Це означає, що просто активувати себе – недостатньо.
Викладача третього рівня цікавить, що студент робить перед, під час і після навчання. Тобто його цікавить результат навчання. Для того, щоб результат був позитивним, спершу треба зрозуміти, як студент розуміє викладену інформацію.