Популярні міфи та легенди освіти

  • Сучасне покоління добре знає технології;
  • Навчання за типом сприйняття інформації ефективне;
  • Самонавчання для теперішніх учнів реальне.
  • Що із цими твердженнями не так? Розвінчуємо поширені міфи в освіті, які досі привертають увагу і забирають цінний час у викладачів на їхнє втілення.
Міф №1: Покоління технологій
Використання технологій з дитинства не гарантує глибинного розуміння того, як вони працюють.
Перший міф стосується молодого покоління людей, що з дитинства користуються технологіями. Багато людей вважає, що доступ до технологій надав цьому поколінню глибоке і інтуїтивне розуміння технологій, а також зробив їх більш мультифункціональними.

Проте наука доводить, що використання технологій з дитинства не гарантує глибинного розуміння того, як вони працюють. Для цього треба додатково розбиратись і навчатись.

Багатозадачність у молоді – також міф. Науковці переконані: людина може робити два завдання одночасно, лише коли одне з них виконує повністю «на автоматі», наприклад, іде і розмовляє одночасно. В інших випадках, мозок буде виконувати багато задач, переключаючись із однієї на іншу. І чим більше переключань, тим більше помилок та втрат часу.
Міф №2: Стилі навчання
Те, що людина вважає, що для неї краще при навчанні, не завжди відповідає реальності
Багато з вас чули про стилі навчання. Кінестетики, аудіали, візуали. Не зважаючи на тисячі книжок і різні тести для визначення різних стилів, науково ця інформація не підтверджена. Причин декілька:

1) люди рідко потрапляють до протилежних або різко відмінних стилів навчання, більшість є змішаними типами;

2) те, що людина вважає, що для неї краще при навчанні, не завжди відповідає реальності;

3) відповідно до одних досліджень, існує 71 стиль навчання, згідно з іншими – ще більше. Правда в тому, що люди одне від одного відрізняються настільки, що це неможливо описати все типами.
Міф №3: Учні зараз можуть навчатись самі, адже все, що їм потрібно, є в інтернеті
Тобто автономія, яка є одним із важливих джерел мотивації, у навчанні має бути, проте для того, щоб мотивувати, вона має бути обмеженою.
Це наш улюблений міф!

Ви зауважили формулювання? Все, що їм потрібно, є в інтернеті. А що потрібно? І як у цьому «всьому» розібратись? Адже в інтернеті можна знайти і потрібне, і непотрібне, і правдиве, і псевдоправдиве, і відверто фейкове, і корисне, і шкідливе.

Дослідження показують, що учні часто вірять першому, що прочитають з певної теми. А перше – не обов'язково правдиве та перевірене. Пошук та аналіз інформації насправді непроста справа, і для цього людині потрібна допомога. Визначити що я знаю, чого я не знаю, яка інформація мені потрібна, яка інформація є, чи їй можна довіряти, що робити, якщо інформація включає протиріччя – це все навички, яким треба навчатись.

Крім того, людина не завжди добре контролює власний процес навчання. Це відбувається тому, що часто людина просто не знає, як краще використати час, відволікається на дрібниці, не дає собі достатнього перепочинку тощо. Вона вибирає те, що їй більше подобається, а це не завжди те, що для неї краще. Це може призвести до того, що людина буде відточувати або концентруватись на вправах, які вона вже й так вміє робити, і боятись пробувати щось нове. Або навпаки, без достатньої підготовки буде братись відразу за непосильні завдання і стикнеться із розчаруванням у предметі або у своїх здібностях.

Тобто автономія, яка є одним із важливих джерел мотивації, у навчанні має бути, проте для того, щоб мотивувати, вона має бути обмеженою. Зроби мені щось, не знаю що, принеси мені його колись, не знаю коли – не мотивуюче завдання.

Для навчання потрібен зворотний зв'язок та обмеження, цілі та результати – а також натхненний викладач.

Бажаємо вам не вірити міфам, а користуватись перевіреними науковими дослідженнями щодо навчання та поведінки людини.

Наталія Старинська
За статею «Do Learners Do Know Best? Urban Legends in Education», що вийшла у 2013 році в журналі "Educational Psychologist"