Олена Воловик «Запит до якості освіти формується ринком - тобто студентами»
Олена Воловик, декан Українско-американського Гуманітарного Інституту "Вісконсинський Міжнародний Університет (США) в Україні про якість викладання в Україні
Якість викладання в ВНЗ України - хто зацікавлений в ній?
По-перше, треба визначити те, що саме різні залучені до процесу учасники розуміють під якістю освіти. Оскільки сфера навчання - це по суті сфера послуг, дати визначення якості набагато важче, аніж в сфері, скажімо, продажу товарів. Інвестиції в навчання зазвичай окупаються в досить довгій перспективі, і це також є додатковим фактором, який впливає на складність формулювання цього визначення. Окрім того, додається суб'єктивний фактор - адже кожен студент має власні очікування та потенціал.
Неодмінно, студенти, які вкладають багато сил, часу та уваги в навчання, хочуть отримати справедливу оцінку своєї праці. Зазвичай такі студенти описують ідеального викладача як дисциплінованого, експерта високого рівня, який може дати можливість бути залученим до цікавих проектів вже під час навчання. Але зараз таких студентів, відповідальних за власне навчання, близько 10%.
Але більшість студентів, на жаль, шукає легких шляхів. Основний запит від студентів - щоб їх не перевантажували. Але ж вони не розуміють, що без системної індивідуальної роботи вони не матумить результатів. Здебільшого сучасні студенти не бачать тієї роботи, яку роблять самомотивовані люди, щоб отримати насправді якісні знання, грунтовну базу. Студенти, які мають високі очікування від себе та викладача, які мають власну мотивацію - завжди отримують якісні знання, бо вони зацікавлені в цьому, бачать можливості іх подальшого застосування. Викладач завжди намагається надаті таким студентам якомога більше можливостей, інформації, корисних порад - адже від студентів є на це запит. В разі ж якщо такого запиту немає, викладачу вкрай важко працювати зі студентом без власного бачення свого професійного розвитку.
Неодмінно, студенти, які вкладають багато сил, часу та уваги в навчання, хочуть отримати справедливу оцінку своєї праці. Зазвичай такі студенти описують ідеального викладача як дисциплінованого, експерта високого рівня, який може дати можливість бути залученим до цікавих проектів вже під час навчання. Але зараз таких студентів, відповідальних за власне навчання, близько 10%.
Але більшість студентів, на жаль, шукає легких шляхів. Основний запит від студентів - щоб їх не перевантажували. Але ж вони не розуміють, що без системної індивідуальної роботи вони не матумить результатів. Здебільшого сучасні студенти не бачать тієї роботи, яку роблять самомотивовані люди, щоб отримати насправді якісні знання, грунтовну базу. Студенти, які мають високі очікування від себе та викладача, які мають власну мотивацію - завжди отримують якісні знання, бо вони зацікавлені в цьому, бачать можливості іх подальшого застосування. Викладач завжди намагається надаті таким студентам якомога більше можливостей, інформації, корисних порад - адже від студентів є на це запит. В разі ж якщо такого запиту немає, викладачу вкрай важко працювати зі студентом без власного бачення свого професійного розвитку.
Запит на якість освіти починяється зі студентів - дуже важливим є виховання цінності саморозвитку в сім'ї
Отже, оскільки формування запиту на якісну освіту починається зі студента, а студент виносить поняття базових цінностей із сім'ї - вкрай важливо показувати дітям та підліткам приклад людей, які постійно навчаються на самовдосконалюються. Але, на жаль, зараз в українському суспільстві таких прикладів вкрай мало. Базовий сценарій - батьки вважають вищу освіту необхідною для своїх дітей, але в той самий час не розуміють що саме стоїть за цим - які саме знання, навички, компетенції студент має опанувати? Мотивація батьків сучасних студентів досить формальна. А в самих студентів її здебільшого немає зовсім - адже підлітку досить важко визначитися з напрямком свого розвитку в 17 років, тим більше - докладати сисмемних зусить для опанування майбутньої професії.
Це дуже серйозна проблема, адже з таким підходом студенти не є конкурентними на міжнародному ринку. В американських університетах студенти мають набагато більше самостійної роботи, яку треба планувати (а це вже і навички тайм-менеджменту). Студент має підготуватися до лекції, опанувавши досить велику кількість матеріалу - а викладач вже перевіряє якість того, як студент опрацював літературу або завдання, які він виконав. В американських університетах викладач не має контролювати процес навчання та постійно заохочувати студентів - передбачається, що в разі якщо студент витрачає свій час на навчання, він вже має дуже високу власну мотивацію. Очікується, що студент буде проявляти активну позицію - ставити запитання, просити залучення до цікавих проектів, порад стосовно додаткової літератури, тощо.
Поки що такий високий рівень самоорганізації притаманний зовсім небагатьом студентам. Більшість шукає можливості не заглиблюватися в матеріал, отримати гарну оцінку без докладання зусиль, без вдумливої праці.
Сучасним студентам все достається дуже легко, і вони не цінують того, що мають. В американських університетах є відсів - через рік 40%-60% студентів відсіюються, адже не можуть дотримуватися високих темпів навчання (іноді необхідно опановувати 200-250 сторінок інформації на день).
Натомість в українських університетах студенти просять завдання коротше та простіше, дозволяють собі не приходити вчасно на пари або ж не приходити взагалі. Якщо викладач оцінює роботу студента як незадовільну - до процесу долучаються батьки, що є взагалі неприйнятним в іноземних університетах.
Це дуже серйозна проблема, адже з таким підходом студенти не є конкурентними на міжнародному ринку. В американських університетах студенти мають набагато більше самостійної роботи, яку треба планувати (а це вже і навички тайм-менеджменту). Студент має підготуватися до лекції, опанувавши досить велику кількість матеріалу - а викладач вже перевіряє якість того, як студент опрацював літературу або завдання, які він виконав. В американських університетах викладач не має контролювати процес навчання та постійно заохочувати студентів - передбачається, що в разі якщо студент витрачає свій час на навчання, він вже має дуже високу власну мотивацію. Очікується, що студент буде проявляти активну позицію - ставити запитання, просити залучення до цікавих проектів, порад стосовно додаткової літератури, тощо.
Поки що такий високий рівень самоорганізації притаманний зовсім небагатьом студентам. Більшість шукає можливості не заглиблюватися в матеріал, отримати гарну оцінку без докладання зусиль, без вдумливої праці.
Сучасним студентам все достається дуже легко, і вони не цінують того, що мають. В американських університетах є відсів - через рік 40%-60% студентів відсіюються, адже не можуть дотримуватися високих темпів навчання (іноді необхідно опановувати 200-250 сторінок інформації на день).
Натомість в українських університетах студенти просять завдання коротше та простіше, дозволяють собі не приходити вчасно на пари або ж не приходити взагалі. Якщо викладач оцінює роботу студента як незадовільну - до процесу долучаються батьки, що є взагалі неприйнятним в іноземних університетах.
Менеджемент університетів - важливий фактор розвитку вищої освіти
В Україні існує пробема з менеджментом в сфері вищої освіти. Форма дуже відірвана від суті - вища освіта часто є номінальною. Не всім людям необхідна вище освіта, але в нашому суспільстві панує такий стереотип, що університет - це необхідна передумова для отримання нормальної роботи.
Необхідно визнати, що не всім людям подобається оперувати абстрактними концепціями, не у всіх є здатність до опанування складних теорій. Кожен має бути на своєму місці - шукати собі працю, до якої є здібності, а не орієнтуватися на амбіції батьків.
Моє бачення розвитку університетів - отримання вищої освіти має бути актуальним для самомотивованих студентів, які знають навіщо їм це треба і готові працювати. Соціалізація не має бути головною мотивацією до навчання в університеті. Основним фактором мотивації має бути отримання знань, опанування професії, вкладення часу в свій розвиток. А для цього необхідні сильні навички до процесу навчання (self-learning skills), що базується на високому рівні самомотивації.
Необхідно визнати, що не всім людям подобається оперувати абстрактними концепціями, не у всіх є здатність до опанування складних теорій. Кожен має бути на своєму місці - шукати собі працю, до якої є здібності, а не орієнтуватися на амбіції батьків.
Моє бачення розвитку університетів - отримання вищої освіти має бути актуальним для самомотивованих студентів, які знають навіщо їм це треба і готові працювати. Соціалізація не має бути головною мотивацією до навчання в університеті. Основним фактором мотивації має бути отримання знань, опанування професії, вкладення часу в свій розвиток. А для цього необхідні сильні навички до процесу навчання (self-learning skills), що базується на високому рівні самомотивації.
Що надихає до праці?
Вдячні студенти додають мотиваціі викладачу. І, на жаль, в теперішній ситуації в Україниі це є чи не єдиною мотиваціює для викладача - адже матеріальний фактор відсутній (передбачається, що викладачі мають працювати на ентузіазмі).
Найкращі студенти виїхали навчатися в Лондон, Амстердам, Дубаї - і це гарний показник якості їх освіти, їх можливостей до саморозвитку.
Тому я вважаю, що університет визначається не викладачами, а студентами. Якщо в студента є запит на якісну освіту - завжди можна настроїти процес навчання максимально ефективно.
Я не хочу переїждати в іншу країну, незважаючи на те, що шість років викладала в Штатах - дуже хочу бачити українських студентів мотивованими та спраглими до знань, і пропоную їм для цього цікаві завдання та якісний фідбек, можливіть участі в проектах.
Найкращі студенти виїхали навчатися в Лондон, Амстердам, Дубаї - і це гарний показник якості їх освіти, їх можливостей до саморозвитку.
Тому я вважаю, що університет визначається не викладачами, а студентами. Якщо в студента є запит на якісну освіту - завжди можна настроїти процес навчання максимально ефективно.
Я не хочу переїждати в іншу країну, незважаючи на те, що шість років викладала в Штатах - дуже хочу бачити українських студентів мотивованими та спраглими до знань, і пропоную їм для цього цікаві завдання та якісний фідбек, можливіть участі в проектах.
ОЛЕНА ІВАНІВНА ВОЛОВИК
викладацький та науковий досвід
викладацький та науковий досвід
- Почесний доктор у галузі прикладної математики й міжнародного бізнесу.
- Старший викладач кафедри фундаментальних дисциплін, заступник декана факультету менеджменту та бізнесу.
- Викладає дисципліни: «Маркетинг», «Статистика», «Операційний менеджмент», «Статистичний аналіз», «Вища та прикладна математика».
- У 1984 р. закінчила КНУ імені Т.Г.Шевченка. У 1997 р. закінчила Київський муніципальний університет імені Бориса Грінченка. Вивчала курси з бізнесу та менеджменту в Колумбійському державному коледжі та університеті імені Франкліна в США.
- Працювала: м.н.с. в Інституті кібернетики імені В.М.Глушкова, м.н.с. в Українському центрі стандартизації та метрології, директором з маркетингових досліджень в Українській маркетинговій групі, менеджером інформаційно-видавничої групи Державного фармакологічного центру МОЗ України. З 1994 р. до 2000 р. займалася розробкою та викладанням тренінгових програм з питань бізнес-аналізу та маркетингу англійською мовою для міжнародних компаній (АТ$T, Люсент Текнолоджіз та ін.). З 2001 р. до 2006 р. працювала викладачем математики та статистики в Сполучених Штатах Америки (SCC, Franklin University). З 2006 р. працює в Українсько-американському університеті Конкордія (UACU). Має 10 наукових робіт.
