Ольга Бершадська: «Дозвольте собі бути неідеальним викладачем»
Старша викладачка Кафедри англійської мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» розповідає про те, як боротись з професійним вигоранням, а ще ділиться власними методами викладання та правилами мотивації студентів.
Про джерела натхнення
Насамперед, мене надихають мої студенти та колеги-викладачі. Приміром, коли йдучи по коридору, я зустрічаю когось зі своїх студентів і бачу їхню усмішку. Або ж коли студент, який на початку курсу каже: «Мови – це не моє», а в кінці семестру англійською розповідає про щось, що йому цікаво. Також мене надихають люди, які отримують задоволення від того, що роблять та коли вони радо діляться своїм досвідом та думками.
Як боротися з професійним вигоранням
Професійне вигорання – це насправді дуже болюче питання. У минулому я організовувала тренінги для викладачів про вигорання, оскільки найпростіший спосіб розібратися в питанні – це навчити когось. Я дуже люблю свою роботу і постійно експериментую – створюю нові курси, тренінги для викладачів. А ще я люблю вчитися, тому це забирає в мене багато часу, як і наукова робота (я вже мовчу про сім'ю). І тому, як кажуть американці, на моїй тарілці часто більше, ніж я можу з'їсти. З часом мені вдалося сформулювати певні «правила самозахисту».

Отож, правило №1 – дбайте про себе. Коли йдеться про професійне вигорання, пригадайте пораду, яку нам дають у літаку перед вильотом – спочатку надягайте кисневу маску на себе, а потім на свою дитину, інакше ви можете втратити шанс їй допомогти. Тому, як тільки з'являється відчуття втоми і роздратування, я відмовляюся, іноді просто примушую себе відмовлятися від нових пропозицій, не даю об'ємних письмових завдань студентам, щоб зменшити навантаження на себе. І я знаю, що дбаючи про себе, я дбаю і про тих, хто мене оточує. Однак, дотримуватись цього правила не так легко, як здається, оскільки часто виникає відчуття провини.

Правило №2 – дозвольте собі бути неідеальним викладачем. На питання про те, як я все встигаю, часто відповідаю – «Не встигаю». Оскільки, я не встигаю зробити зі студентами все, що хотілося б, наприклад, писати розгорнуті відгуки на їхню роботу та інше. Раніше це мене дуже дратувало, але зараз я навчилася зосереджуватись на тому, що мені таки вдається зробити.

Методи викладання
Я складаю та планую свої курси так, щоб в першу чергу це було цікаво мені. Зі свого досвіду - пам'ятаю, як виснажливо сидіти на парі, коли навіть викладачеві нудно. Мені, наприклад, дуже складно і не цікаво робити одне й те саме з року в рік, тому щороку я оновлюю матеріали своїх курсів. В будь-якій дисципліні є багато тем, які можна включити у зміст курсу, якісь з них цікавіші, інші – не дуже. Я вибираю ті теми та типи завдань, які цікаві особисто мені. Тобто навчальна мета залишається тією ж що і була, наприклад, навчити писати офіційного листа чи використовувати умовні речення, а матеріали і види завдань можуть змінюватись.

Також мені здається важливим запитати у студентів про те, чого саме вони очікують від курсу, які теми їх цікавлять та інше. З вмотивованими студентами працювати набагато цікавіше. Крім того, коли вони допомагають з матеріалами і темами, а у мене з'являється шанс навчитися чомусь новому. Звичайно ж моя відповідальність полягає в тому, щоб організувати роботу і процес таким чином, щоб все це узгоджувалось з навчальними завданнями курсу.

Загалом, я вважаю, що у житті має бути щось, окрім викладання в університеті. Для мене це, наприклад, викладання спеціалістам, робота перекладачем, участь у різних проектах. Це не лише дає можливість відволіктися від роботи в університеті, але й дозволяє побачити світи інших професій і робить викладача цікавішим для студентів.

Три правила мотивації студентів:
1. Відвертість. Студентам важливо бачити, що перед ними жива людина. Наприклад, якщо я чогось не знаю, я це визнаю і пропоную разом знайти відповідь. Розповідаю їм історії не лише свого успіху, але й невдач. Мені здається, тоді студенти починають вірити, що ідеалу не існує, а маленьке досягнення – це вже досягнення. На мою думку, образ викладача, який все знає і ніколи не помиляється – це те, що може зробити студента невпевненим через свої помилки, адже взагалі не помилятись і робити все ідеально – неможливо.

2. Досягнення. Звертати увагу на досягнення, а не помилки. Тут складність полягає в тому, щоб сформувати таке ставлення у самих студентів. Вони самі часто запитують «чому ви не виправляєте помилки одразу?» Тому що я слухаю і хочу дослухати думку до кінця, і якщо вам вдалося її донести – це вже досягнення. І лише переконавшись, що зміст передано правильно, можна зосереджуватися на поліпшенні форми.

3. Відповідальність. Пояснювати, що відповідальність за результат лежить в першу чергу на самих студентах. Наприклад, якщо чогось не зрозумів, не запитав на парі чи після, не пошукав відповіді самостійно, не попросив про допомогу – маєш відповідний результат. Якщо очікуєш в рамках курсу послухати якусь тему, але нічого не сказав – цілком ймовірно, що ти її й не почуєш. Пропустив пари – втратив бали. Ці «правила гри» пояснюю з самого початку і даю їм можливість відчути на собі наслідки своїх дій. Коли усвідомлюєш, чого від тебе очікують, розуміти де ти і куди рухаєшся – набагато легше.

Корисні ресурси для тих, хто прагне розвиватися і вдосконалюватися. Особливо - для викладачів англійської мови.